|
|
Шевкіє Азізова з села Арбат розповідає і про страшні дні війни, і про жахливе заслання. Ці події закарбувались в її пам’яті на все життя. У день заслання батька не було поряд, він поїхав до Сімферополя на ринок – продати бодай щось із продуктів і прогодувати сім’ю. У перші роки заслання Шевкіє ханим довелося зіткнутися зі смертю і голодом. |