|
|
Той день – 18 травня 1944 року – Айдер Алімов запам’ятав добре. О п’ятій ранку ногою солдати, що відчинили двері, дали сім’ї 5 хвилин на збори. Розгубившись, мама Айдер бея з п’ятьма дітьми на руках нічого не встигла взяти з собою. Вже дорогою на заслання маленькому Айдеру довелося дізнатися, що таке голод і смерть. А в Ангрені, куди потрапила родина Алімових, йому змалку доводилося братися за будь-яку роботу, щоб вижити. |