Обличчя депортації

Обличчя депортації

Зарема Ялибойлу народилася у місті Геленджик (Росія) у 1986 році. Коли їй було 5 років, родина переїхала до Сімферополя. На той час кримським татарам вже дозволили повертатися до Криму.

Зарема почала займатися фотографією ще у 16-річному віці. Але фото залишалося хобі – дівчина навчалась на юридичному факультеті. Лише після закінчення вищої освіти, Зарема вирішила пов’язати своє життя із фотографією.

Декiлька років Зарема знімає для архіву старі кримськотатарські будинки, зустрічі земляків у рідних селах в Криму, портрети людей похилого віку і молоді в національному одязі.

Вона є автором кількох фотовиставок.
Зарема мріє, щоб її фотоархів став частиною великого музею про історію
кримськотатарського народу.

 


Айше Газієва

Айше Газієва


87 років



Вона народилася в місті Судак.



Через кілька років сім’я переїхала в Алушту. Під час війни батько помер через хворобу.


По дорозі захворіла на тиф. Уже в Азії її поклали до лікарні.



У 1991 році з’явилася можливість повернутися на Батьківщину.



У рідному місті оселитися не вийшло. Тому сім’я придбала будинок в селі Горностаївка Керченського району. Зараз проживає в Сімферополі.

Адiлє Аметова

Адiлє Аметова


84 роки



Народилась в селі Дерменкой Ялтинського району.



“Нашу родину депортували на Урал. Пам’ятаю, що по дорозі дуже багато людей загинуло. На кінцевій зупинці потяг зустрічала швидка. Вони запитали чи є хворі і забрали нашу бабусю. Більше її ніхто не бачив. Наш молодший брат також незабаром помер.



Ми жили з надією повернутися в Крим. Але оселитися в рідному селі після повернення не вийшло. З 1990 года проживаю у Симферополі”.

Васфіе Хаірова

Васфіе Хаірова


80 років



Старша сестра лідера кримських татар Мустафи Джемілєва. Вона народилася в селі Боз, Джурчі район.



17 травня 1944 року ввечері до села почали з’їжджатися вантажні машини.



Наступного дня всю родину вивезли в Узбекистан у товарному вагоні.



Поїзд прибув в Андижанську область, Узбекистан. Батько після повернення з фронту розшукав сім’ю і сім’я возз’єдналася. До Криму Васфіе повернулася на початку 90-х. Проживає в Сімферополі.

Іззет Іззетдінов

Іззет Іззетдінов


81 рік



Народився в селі Чамлі Озенбаш, неподалік від Севастополя.



18 травня додому увірвалися радянські солдати і сказали всім терміново покинути будинок і вийти на вулицю. Там на людей вже чекали вантажні машини. У родині на той час було 7 дітей, всі вони згадували те, що дорога була довгою і болісною.



Іззет потрапив до Криму тільки у 1990 році. У рідному Севастополі його родині не дозволили оселитися. Зараз мешкає у Сімферополі.

Зевіде Ісмаїлова

Зевіде Ісмаїлова


84 років



Народилася в селі Куртлук, Карасубазарського району.


Родину виселили до узбецького міста Наманган. Протягом трьох наступних місяців померли двоє дітей та батько, мати втратила слух.

Так як діти могли померти від голоду, вона віддала їх в дитячий будинок.

До Криму Зевіде повернулася лише на початку 2000 років.

Лейля Апти

Лейля Апти


90 років



Народилася у селищі Айвасиль Ялтинского району.


“О 4 ранку 18 травня 1944 року прийшли солдати і сказали терміново збирати речі, тому що нас депортують. Після того як усіх кримських татар з села зібрали на головній площі в сусідньому селі, у мене вийшло повернутися додому і зібрати деякі речі. Дідусь і бабуся потрапили в інший вагон. Рідних ми знайшли набагато пізніше, після того, як приїхали в Азію.

В 1990 році вийшло повернутися в Крим, зараз живу в Ялті”,

Леніє Мінабілова

Леніє Мінабілова


84 років



Народилася в селі Салгір Кіят Красногвардійського району.


На початку 1944 року сім’я жила в очікуванні повернення батька з фронту. Крим на той час вже був звільнений від фашистських військ. Вранці 18 травня родину розбудили і змусили збиратися у дорогу.

“Я ніколи не забуду звук того, як гудів потяг або закривалися ворота вагона. В депортації мої брат і сестра померли”

У 1975 році з сім’єю повернулася до Криму, зараз проживає у Сімферополі.

Дилявер Мухтерем

Дилявер Мухтерем


82 років



Народився в селі Айвасіль Ялтинського району.


“18 травня ми прокинулися від гучного стукоту у двері. У двері увійшли офіцер і два солдати з автоматами. Вони наказали всім терміново збиратися і виходити у двір.

Нас привезли в Сімферопольський вокзал і завантажили у вагони, призначені для перевезення коней. Народу було багато, місця вистачало тільки для того, щоб сидіти. Про які-небудь зручності не було й мови”

До Криму Дилявер повернувся у 1989 році.

Нурі Асанов

Нурі Асанов


86 років



Народився в селі Буюк Озенбаш Бахчисарайського району.


У цьому селі населення активно допомагало партизанам.

Тому під час депортації люди довго не могли повірити, що їх проганяють

із рідних домівок.

Родину Нурі відвезли на станцію Сюрень Бахчисарайського району,

там на них вже чекали вагони для худоби. Родина потрапила до Узбекистану.

Після повернення до Криму в 1989 році, оселилися у Сімферополі.

Наріман Абдурахманов

Наріман Абдурахманов


75 років



До депортації родина мешкала у селищі Кадикой Балаклавського району.



18 травня 1944 року вагітну матір Нарімана о 4 годині ранку розбудили співробітники НКВД, дали кілька хвилин на збори, а після привезли на станцію.



Сюрень в Бахчисарайському районі. Наріман з’явився на світ у товарному потязі по дорозі у Самарканд.



Після повернення до Криму у 1975 році, Наріман щорічно організовує зустрічі односельчан в рідному селі. Сам він проживає в селищі неподалік від Сімферополя.